«Всесвітня спадщина ЮНЕСКО: збереження та використання в умовах розвитку суспільства»
Темою зустрічі стало вивчення зв’язку між спадщиною та розвитком суспільства, оскільки роль та функції спадщини змінились у зв’язку із світовою глобалізацією та значним впливом економічних чинників в різноманітті людських діяльностей, включаючи галузь збереження спадщини:
- «Спадщина і регіональний розвиток»,
- «Повернення до мистецтва будівництва»,
- «Туризм і розвиток»,
- «Економіка спадщини»
Ці важливі питання визначають напрями, засоби та можливості місцевих спільнот, громадського суспільства, місцевих та національних влад щодо інтеграції проблем спадщини у розвиток національних економічних структур, розвиток культурного туризму і його впливу на зайнятість і достаток регіонів, умови, можливості та ризики інвестування в захист спадщини, яка у всій своїй різноманітності, включає пам’ятники, збудовану живу та нематеріальну спадщину, а також культурні ландшафти, дає можливість розвитку, під яким розуміється не лише економічний ріст, але й засіб досягнення більш задовільного інтелектуального, емоційного, морального та духовного існування.
Надзвичайно символічним було проведення нашої зустрічі в Чернівецькому університеті, внесеному в 2011 році до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як колишньої резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації у Чернівцях, центру культури буковинського краю, який віддзеркалює дух Буковини, симбіоз стилів і культур усіх народів, що населяли цей край.
Про цей університет можна говорити дуже багато, але акцентуємо увагу на тому, що він здобув всесвітню славу і багато років є одним із найкращих університетів в Україні.
Нашими гідами були професори університету Пацурківський Петро Станіславович – декан юридичного факультету і завідувач кафедри публічного права, Черновський Олексій Костянтинович – завідувач кафедри юридичної психології і Юрчишин Василь Миколайович – завідувач кафедри кримінальної юстиції НУ «ОЮА» (Національний університет “Одеська юридична академія”).
Ми хочемо висловити їм велику вдячність за цікаву і корисну екскурсію, побажати щасливого довголіття, наповненого подальшими творчими здобутками, глибокої духовної наснаги.
Ця поїздка була для нас не тільки багата на враження, але і науково корисною, — ми обговорили декілька спільних Проектів, які з вересня почнемо реалізовувати.
Щиро вдячні вам Олександр Бандурка і Валерій Кузнєцов.
Великий Скит – Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир
Після Чернівців на запрошення Настоятеля Манявського монастиря та Степана Сворака, голови міста Тисмениця (Івано-Франківська область), ми помандрували до Манявського Скиту що на Івано-Франківщині. Настоятель запросив у гості Олександра Марковича Бандурку як президента, а мене, Валерія Федоровича Кузнєцова, як голову правління ЗРАК ЮНЕСКО. Ми не могли та й не хотіли відмовлятися, адже про цей Скит чули давно і мріяли його відвідати.
Це давній православний чоловічий монастир східного обряду, заснований Йовом Княгиницьким у 1606 р. біля села Манява (Богородчанський район, Івано-Франківська область), водночас і пам’ятка архітектури і мистецтва України.
Він був одним із осередків культурного життя в Галичині, мав велику бібліотеку, славився головним іконостасом, виконаним українським живописцем Йовом Кондзелевичем (з 1924 р. іконостас перебуває у Львівському національному музеї ім. А. Шептицького).
У 1628 році на Київському соборі удостоєний звання прота головуючого монастиря воєводств Руського (Галицького), Белзького і Кам’янець-Подільського. Скитові підпорядковувалось тоді 556 інших монастирів, які знаходились також у Молдові і Румунії.
На думку вчених, саме у Манявському скиті поховано гетьмана Івана Виговського, оскільки він особисто просив про це за життя, і навіть убивця Маковський погодився «відіслати тіло в маєток у Руду» і як «русина по-руські поховати».
Як оригінальний експонат, у Скиті залишилась надгробна плита, під якою покояться перші два ігумени: Йов Княгиницький та Феодосій. Крім того, у музеї зберігаються 6 давніх ікон і 5 копій з ікон Богородчанського іконостасу, хоругви, ризи, декілька хрестів і чудотворна ікона Пресвятої Богородиці Манявської «Ізбавительниця», писана на Афоні 1788 р. та подарована ченцями з Афону у 2003 році (адже з часів виникнення Афону Матір Божа з’являлась ченцям з проханням відкрити другий Афон «в горах», вказуючи на місце в Маняві).
Сьогодні опікується монастирем Степан Сворак — д.ю.н., професор, один із 122 докторів і 246 кандидатів наук, яким допомагав прокладати свій шлях у науку, Олександр Бандурка.
Дякуючи таким людям як Степан Сворак який дбає про збереження історичної спадщини було реставровано надгробну плиту преподобних Іова і Феодосія Манявських і йдуть відновлювальні роботи та будівництво підземного храму.