Всесвітня спадщина: збереження та використання в умовах розвитку суспільства

«Всесвітня спадщина ЮНЕСКО: збереження та використання в умовах розвитку суспільства»

Темою зустрічі стало вивчення зв’язку між спадщиною та розвитком суспільства, оскільки роль та функції спадщини змінились у зв’язку із світовою глобалізацією та значним впливом економічних чинників в різноманітті людських діяльностей, включаючи галузь збереження спадщини:

  • «Спадщина і регіональний розвиток»,
  • «Повернення до мистецтва будівництва»,
  • «Туризм і розвиток»,
  • «Економіка спадщини»

Ці важливі питання визначають напрями, засоби та можливості місцевих спільнот, громадського суспільства, місцевих та національних влад щодо інтеграції проблем спадщини у розвиток національних економічних структур, розвиток культурного туризму і його впливу на зайнятість і достаток регіонів, умови, можливості та ризики інвестування в захист спадщини, яка у всій своїй різноманітності, включає пам’ятники, збудовану живу та нематеріальну спадщину, а також культурні ландшафти, дає можливість розвитку, під яким розуміється не лише економічний ріст, але й засіб досягнення більш задовільного інтелектуального, емоційного, морального та духовного існування.

Надзвичайно символічним було проведення нашої зустрічі в Чернівецькому університеті, внесеному в 2011 році до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як колишньої резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації у Чернівцях, центру культури буковинського краю, який віддзеркалює дух Буковини, симбіоз стилів і культур усіх народів, що населяли цей край.

Про цей університет можна говорити дуже багато, але акцентуємо  увагу на тому, що він здобув всесвітню славу і багато років є одним із найкращих університетів в Україні.

Нашими гідами були професори університету Пацурківський Петро Станіславович – декан юридичного факультету і завідувач кафедри публічного права,  Черновський Олексій Костянтинович – завідувач кафедри юридичної психології і Юрчишин Василь Миколайович – завідувач кафедри кримінальної юстиції  НУ «ОЮА» (Національний університет “Одеська юридична академія”).

Ми хочемо висловити  їм велику вдячність за цікаву і корисну екскурсію, побажати щасливого довголіття, наповненого подальшими творчими здобутками, глибокої духовної наснаги.

Ця поїздка була для нас не тільки багата на враження, але і науково корисною, — ми  обговорили декілька спільних Проектів, які з вересня почнемо реалізовувати.

Щиро вдячні вам Олександр Бандурка і Валерій Кузнєцов.

Великий Скит – Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир

Після Чернівців на запрошення Настоятеля Манявського монастиря та Степана Сворака, голови міста Тисмениця (Івано-Франківська область), ми помандрували до Манявського Скиту що на Івано-Франківщині. Настоятель запросив у гості Олександра Марковича Бандурку як президента,  а мене, Валерія Федоровича Кузнєцова, як голову правління ЗРАК ЮНЕСКО.  Ми не могли та й не хотіли відмовлятися, адже про цей Скит чули давно і мріяли його відвідати.

Це давній православний чоловічий монастир східного обряду, заснований Йовом  Княгиницьким у 1606 р. біля села Манява (Богородчанський район, Івано-Франківська область), водночас і пам’ятка архітектури і  мистецтва України.

Він був одним із осередків культурного життя в Галичині,  мав велику бібліотеку, славився головним іконостасом, виконаним українським живописцем Йовом Кондзелевичем (з 1924 р. іконостас перебуває у Львівському  національному музеї  ім. А. Шептицького).

У 1628 році на Київському соборі удостоєний звання прота  головуючого монастиря воєводств Руського (Галицького), Белзького і Кам’янець-Подільського. Скитові підпорядковувалось тоді  556 інших монастирів, які знаходились також у Молдові і Румунії.

На думку вчених, саме у Манявському скиті поховано гетьмана Івана Виговського, оскільки він особисто просив про це за життя, і навіть убивця Маковський погодився «відіслати тіло в маєток у Руду» і як «русина по-руські поховати».

Як оригінальний експонат, у Скиті залишилась надгробна плита, під якою покояться перші два ігумени: Йов Княгиницький та Феодосій.  Крім того, у музеї зберігаються 6 давніх ікон і 5 копій з ікон Богородчанського іконостасу, хоругви, ризи, декілька хрестів і чудотворна ікона Пресвятої Богородиці Манявської  «Ізбавительниця», писана на Афоні 1788 р. та подарована ченцями з Афону у 2003 році  (адже з часів виникнення Афону Матір Божа з’являлась ченцям  з проханням відкрити  другий Афон «в  горах», вказуючи на місце в Маняві).

Сьогодні опікується монастирем Степан Сворак — д.ю.н., професор, один із 122 докторів і 246 кандидатів наук, яким допомагав прокладати свій шлях у науку, Олександр Бандурка.

Дякуючи таким людям як Степан Сворак  який  дбає про збереження історичної спадщини було реставровано надгробну плиту преподобних Іова і Феодосія Манявських і йдуть відновлювальні роботи та будівництво підземного храму.